Криворізький залізнорудний басейн

Історіографія наукового дослідження Криворізького залізорудного басейну розпочинається з імені академіка Йогана Гюльденштедта (1745-1781 рр.), який у 1773 р. відвідав долини річок Інгулець та Саксагань і описав геологічні особливості цього регіону. Однак залізної руди він не виявив.

У 1781 р. мандрівник і природодослідник, академік Петербурзької академії Василь Федорович Зуєв (1752-1794) під час подорожі півднем України відвідав Криворіжжя. У своїй книзі «Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году» він пише про наявність у районі злиття рік Інгулець і Саксагань залізної руди, яку він називає «залізним шифером». Це перша у науковій літературі згадка про поклади криворізьких залізних руд.

Василь Федорович Зуєв (12.01.1752 або 1754 - 18.01.1794 рр.) - відомий російський природознавець та організатор наукових експедицій, талановитий педагог, значення наукової спадщини якого, на жаль, було недостатньо оцінене сучасниками й майже повністю забуте. Дослідники історії науки зацікавилися постаттю В.Ф. Зуєва лише у другій половині XХ ст. 

Головним результатом наукової експедиції В.Ф. Зуєва стало видання книги "Путешественные записки Василья Зуева от С. - Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году". Вона побачила світ у 1787 році, у Санкт-Петербурзі, в академічній друкарні, лише через кілька років після закінчення подорожі.

Експедиція на Південь, здійснена під керівництвом В.Ф.Зуєва, мала на меті, перш за все, збирання географічних і топографічних відомостей, вивчення природних багатств новоприєднаних до Росії земель - Запорозьких степів і Північного Причорномор'я. Інструкція, надана Зуєву для здійснення комплексного дослідження регіону, була типовою для подібних експедицій Академії Наук у XVIII ст. Труднощі експедиції В.Ф.Зуєва полягали, по-перше, у надзвичайній глибині та широті завдань, по-друге - у малочисельності її складу та низці організаційних ускладнень. В.Ф. Зуєв офіційно був керівником експедиції

Свідоцтва стародавньої розробки залізної руди в Криворізькому басейні і залишки плавильних печей були виявлені ще С. Конткевичем у другій половині XIX ст. Зокрема, ним подано опис стародавньої виробки у гирлі балки Червона. У 1949 р. Б. Граков виявив залишки стародавньої рудні в Гайдамацькій печері Дубової балки. Тут же були знайдені дві домниці. Ці та інші артефакти давніх гірничо-металургійних робіт свідчать про обізнаність наших предків з Криворізькими родовищами залізних руд і технологією виплавки з них заліза ще за кілька століть до нашої ери. З плином часу, війнами, зміною влади ці дані були втрачені.

Розвиток рудовидобування

У 1886 р. видобуток залізних руд у Криворізькому басейні вже здійснювали:

• «Залізні руди Кривого Рогу» — близько 3,3 млн пудів;
• «Новоросійське товариство» — 1,3 млн пудів;
• «Південно-Російське Дніпровське товариство» — близько 295 тис. пудів.

У 1888 р. до них приєднується «Брянське товариство».

У 1890 р. «Товариство криворізьких залізних руд» заклало першу доменну піч, чим дало початок Гданцівському чавуноливарному заводу.

У кінці XIX ст. у Криворізькому басейні працювало 32 рудники. У 1898 р. було видобуто 12 млн пудів залізної руди.

Загальні запаси залізних руд становлять понад 30 млрд т. Одним із найбільших у світі є Криворізький залізорудний басейн (Кривбас). Він охоплює низку родовищ, що тягнуться смугою завдовжки понад 100 км через Дніпропетровську, Кіровоградську та Миколаївську області. Промислове освоєння басейну почалося в XIX ст. Найбільше значення для господарства мають багаті (вміст заліза — понад 46 %) і високоякісні руди — червоні залізняки (гематити), які майже не містять шкідливих домішок, їх видобувають шахтним способом. Бідні руди (залізисті кварцити), що мають менший вміст заліза (від 20 %), розробляють відкритим способом (у кар'єрах). Гірничі розробки досягають глибини понад 1 000м. Залізні руди з високим вмістом металу залягають також у Кременчуцькому (Полтавська область) і Білозерському (Запорізька область) залізорудних районах, їх видобувають як кар'єрним, так і шахтним способами. У Керченському басейні (Крим) зосереджені відносно бідні руди. Незначна глибина залягання і велика потужність пластів сприяли активному їх освоєнню кар'єрним способом ще з кінця XIX ст. Нині руда там вже не видобувається. 

До руд чорних металів належать також хромітові руди, невеликі поклади яких знайдено в Побужжі (Кіровоградська область).

Руди кольорових металів. Поклади титанових руд зосереджені в межах Українського щита. Найбільші розвідані родовища — Іршанське (Житомирська область) і Самотканське (Дніпропетровська область). Титан і його сплави — легкіді стійкі метали, а тому е необхідними в авіа-, ракето- і кораблебудуванні, у виробництві хімічних реакторів.

Уранові руди. Особливе місце серед рудних корисних копалин посідають уранові руди. Це важливі паливно-енергетичні ресурси. В Україні експлуатуються три уранових родовища, проте розвідано значно більше. Здебільшого вони зосереджені у Кіровоградській області, серед них — Новокостянтинівське, яке за запасами сировини належить до найбільших у світі. Сумарні запаси уранових руд, за якими Україна входить у першу десятку країн світу, можуть забезпечити потреби діючих вітчизняних атомних електростанцій упродовж 100 років.

Зверніть увагу!

Залізну руду, за запасами якої Україна посідає провідне місце в світі, видобувають у Криворізькому басейні, Кременчуцькому і Білозерському залізорудних районах.

Марганцеві руди, за видобутком яких Україна є світовим лідером, зосереджені в Нікопольському басейні.

3 руд кольорових металів в Україні є значні запаси титанових і ртутних руд, проте запаси інших руд обмежені або не мають промислового значення.

Україна має великі запаси уранових руд, якими здатна забезптечити себе на тривалу перспективу.